Національний природний парк «Нижньосульський»
Національний природний парк «Нижньосульський»
Парк розташований на межі Черкаської та Полтавської областей, в нижній частині долини річки Сули. Загальна площа парку 18635,11 га державної власності, у тому числі 2187,3 га, які надані йому в постійне користування та 16447, 81 га, що включені до складу парку без вилучення у землекористувачів.
Парк розташований в межах територій Глобинського, Семенівського та Оржицького районів Полтавської області і Чорнобаївського району Черкаською області.
Географічні координати парку: північна широта від 49020 ´ до 49040 ´ , східна довгота від 32030 ´ до 42040 ´
Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придніпров’я.
Основними завданнями парку є:
- збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об’єктів на його території;
- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об’єктів;
- організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;
- відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості;
- проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.
За фізико-географічним районуванням України (1968), територія знаходиться в межах Південної лісостепової області Дніпровської терасової рівнини на межі з Північною лісостеповою областю Дніпровської терасової рівнини. Межа між фізико-географічними областями проводиться по високому правому борту Сули. Ця лінія є переважно і межею парку. Частина Південної лісостепової області Дніпровської терасової рівнини, в якій знаходиться територія парку, належить до Оболонсько-Градизького району.
Високий правий берег Сули має слабо почленований рельєф. Більші острови піднімаються над рівнем води на 2-6 м. Дрібні острови невисокі, значну частину часу знаходяться під водою. Північна території складена в основному незатопленою частиною заплави Сули із старичними озерами та заболоченими ділянками, а також першою надзаплавною терасою Сули. Південніше, на широті сіл Велика Бурімка та Лящівка, заплава переважно затоплена. Крім великих і відносно високих островів (Березове, Чубарове, Одинці, Романів Горб, Діброва) тут багато низьких островів невеликої площі. Значна частина водних площ має добре розвинуту прибережно-водну рослинність.
Рослинний покрив цієї території є маловивченим. Літературних відомостей про рослинність та флору цієї території дуже мало. Окремі дані знаходимо в узагальнюючих працях по регіону (Клеопов, 1934; Білик, 1957; Мринський, 1969; Андрієнко, Байрак, 1996). На початку 90-х років минулого століття територія вивчалась з метою створення тут Сульського регіонального ландшафтного парку (Андрієнко, Клестов, Прядко, 1996).
За геоботанічним районуванням України (1977), територія парку, знаходиться в Європейсько-Сибірській геоботанічній області, Східноєвропейській провінції, Лівобережно-придніпровській підпровінції. Вона належить до Роменсько-Полтавського геоботанічного округу терасових лучних степів, терасових дубово-соснових лісів, заплавних лук, евтрофних боліт та лучно-галофітної рослинності, Оболонсько-Кобеляцького геоботанічного району терасових лучних степів, лучно-галофільної рослинності та евтрофних долинних боліт.
За попередніми даними, рослинний покрив цієї території в цілому є добре збереженим, характеризується значним різноманіттям як ценотичного, так і флористичного складу. Сучасний стан рослинного покриву території у великій мірі пов'язаний з господарською діяльністю людини, зокрема із створенням Кременчуцького водосховища.
Значну частину характеризуємої ділянки займають акваторії, переважно без розвинутої водної рослинності. На ділянках глибиною до двох метрів розвинута водна та прибережно-водна рослинність, яка займає значні площі. Великі площі займає лучна рослинність, яка тут досить різноманітна. Фрагментарно трапляється болотна рослинність. Значне місце в рослинному покриві цієї території займає лісова рослинність. Доповнює різноманіття рослинності степова рослинність, яка зустрічається невеликими ділянками на стрімких схилах біля сел Лящівка і Велика Бурімка.
Повний склад флори характеризуємої території ще не встановлений. Попередні дослідження дають підставу стверджувати, що кількість видів судинних рослин тут перевищує 600. Тут добре представлені лучні, водні, галофітні та синантропні види, значними є групи лісових, псамофітних та степових видів.
В складі флори є чимало видів, що охороняються на різних рівнях. Один вид – астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) – занесений до Червоного списку МСОП. Два види – астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) та козельці українські (Tragopogon ucrainicus) – занесені до Європейського Червоного списку. Три види – маточник болотний (Ostericum palustre), сальвінія плаваюча (Salvinia natans) та осока житня (Carex secalina) – занесені до додатку І Бернської конвенції. П'ять видів занесені до Червоної книги України.
Сульська затока Кременчуцького водосховища у фауністичному відношенні є однією з найбільш цінних та багатих ділянок Придніпров’я. Дуже важливе значення вона має для водних тварин і тих, що мешкають поблизу води або в певні періоду річного циклу пов’язані з нею. Особливу роль Сульська затока відіграє для риб і водно-болотних птахів (для останніх вона є дуже важливим місцем розмноження та зупинки під час сезонних міграцій).
Фахівці вважають, що Сульська затока за комплексом наявних критеріїв має підстави бути віднесеною до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення.
Згідно зоогеографічного районування України (Щербак, 1988), Сулинська затока відноситься до Бореальної Європейсько-Сибірської підобласті, Східноєвропейського округу, району мішаного, листяного лісу та лісостепу, ділянки Східноєвропейського листяного лісу та лісостепу, Лівобережної підділянки.
В межах Сульської затоки виявлено значну кількість тварин, які занесені до Європейського Червоного списку (ЄЧС – 5 видів), Червоної книги України (ЧКУ – 23 види) і списку регіонально рідкісних видів (РРВ – 8 видів), в тому числі черепаха болотяна Emys orbicularis, щуліка чорний Milvus migrans, лунь польовий Circus cyaneus, орлан-білохвіст Haliaeetus albicalla, сапсан Falco peregrinus, мартин каспійський Larus ichtyaetus, нічниця водяна Myotis daubentonii, вухань звичайний Plecotus auritus, горностай Mustela erminea, видра Lutra lutra.
Територія національного природного парку інтенсивно використовується для різних рекреаційних занять, в тому числі водного туризму, любительського та спортивного рибальства. Приваблива територія для пляжно-культурного відпочинку. На берегах Сульської затоки та на островах мають місце такі види рекреаційних занять, як збирання грибів, ягід. На узбережжі затоки в районі сіл Дем'янівка, Погребняки, Липового функціонують бази тривалого відпочинку сезонного (літнього) типу.
Для розвитку рекреаційного господарства територія майбутнього парку має значні природні ресурси, які дають можливість значно розширити кількість видів рекреаційних занять. Суттєве значення набуває пізнавальний відпочинок: екскурсії по водних маршрутах і по суші, катання на човнах, фотополювання та ін.
Дуже перспективною Сульська затока є також для розвитку наукового, екологічного та краєзнавчого туризму.
Суттєвою часткою культурної спадщини є народні звичаї, фольклор та обряди. Особливою привабливістю відзначаються святкування Великодня, Івана Купало, Водохреща, зелених свят на Трійцю та інших.
Національний природний парк «Нижньосульський» частково включає території двох дуже цінних природно-заповідних об’єктів, а саме:
- ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сульський”;
- урочища "Парк” Великобурімського лісництва, віднесено до категорії парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Ландшафтний заказник „Сульський” займає площу 31161,3 га. і розташований на території двох областей – Полтавської (23290 га) і Черкаської (7871,3 га). Він створений Указом Президента України від 9.12.98 р. №1341/98 з метою охорони і збереження флори і фауни водно – болотних комплексів Центральної України, як території, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Парк пам'ятка садово-паркового мистецтва «Великобурімський», затверджений Постановою колегії Держкомприроди УССР від 26.12.89 р. №32. Парк розташований на правому березі р. Сули. Він належить до парків колишніх (до Жовтневої революції) магнатських резиденцій, на сьогодні землекористувач – Великобукрімське лісництво Золотоніського держлісгоспу (площа 106 га). Особливу цінність мають вікові осики (біля 200 років) та дуби (до 150 років).
Свою діяльність в поточному році національний природний парк розпочав з найважливішого – налагодження контактів з місцевою владою та громадами, регулярних рейдів служби охорони парку по території, організації і проведенню заходів по недопущенню зимових заморів живих водних організмів.
Проводиться також наукова діяльність. Проводились обліки зимуючих тварин (птахи, ссавці). Вивчаються особливості весняної міграції птахів, зокрема фенологія прильоту і прольоту.
Парк розташований в межах територій Глобинського, Семенівського та Оржицького районів Полтавської області і Чорнобаївського району Черкаською області.
Географічні координати парку: північна широта від 49020 ´ до 49040 ´ , східна довгота від 32030 ´ до 42040 ´
Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придніпров’я.
Основними завданнями парку є:
- збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об’єктів на його території;
- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об’єктів;
- організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;
- відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості;
- проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.
За фізико-географічним районуванням України (1968), територія знаходиться в межах Південної лісостепової області Дніпровської терасової рівнини на межі з Північною лісостеповою областю Дніпровської терасової рівнини. Межа між фізико-географічними областями проводиться по високому правому борту Сули. Ця лінія є переважно і межею парку. Частина Південної лісостепової області Дніпровської терасової рівнини, в якій знаходиться територія парку, належить до Оболонсько-Градизького району.
Високий правий берег Сули має слабо почленований рельєф. Більші острови піднімаються над рівнем води на 2-6 м. Дрібні острови невисокі, значну частину часу знаходяться під водою. Північна території складена в основному незатопленою частиною заплави Сули із старичними озерами та заболоченими ділянками, а також першою надзаплавною терасою Сули. Південніше, на широті сіл Велика Бурімка та Лящівка, заплава переважно затоплена. Крім великих і відносно високих островів (Березове, Чубарове, Одинці, Романів Горб, Діброва) тут багато низьких островів невеликої площі. Значна частина водних площ має добре розвинуту прибережно-водну рослинність.
Рослинний покрив цієї території є маловивченим. Літературних відомостей про рослинність та флору цієї території дуже мало. Окремі дані знаходимо в узагальнюючих працях по регіону (Клеопов, 1934; Білик, 1957; Мринський, 1969; Андрієнко, Байрак, 1996). На початку 90-х років минулого століття територія вивчалась з метою створення тут Сульського регіонального ландшафтного парку (Андрієнко, Клестов, Прядко, 1996).
За геоботанічним районуванням України (1977), територія парку, знаходиться в Європейсько-Сибірській геоботанічній області, Східноєвропейській провінції, Лівобережно-придніпровській підпровінції. Вона належить до Роменсько-Полтавського геоботанічного округу терасових лучних степів, терасових дубово-соснових лісів, заплавних лук, евтрофних боліт та лучно-галофітної рослинності, Оболонсько-Кобеляцького геоботанічного району терасових лучних степів, лучно-галофільної рослинності та евтрофних долинних боліт.
За попередніми даними, рослинний покрив цієї території в цілому є добре збереженим, характеризується значним різноманіттям як ценотичного, так і флористичного складу. Сучасний стан рослинного покриву території у великій мірі пов'язаний з господарською діяльністю людини, зокрема із створенням Кременчуцького водосховища.
Значну частину характеризуємої ділянки займають акваторії, переважно без розвинутої водної рослинності. На ділянках глибиною до двох метрів розвинута водна та прибережно-водна рослинність, яка займає значні площі. Великі площі займає лучна рослинність, яка тут досить різноманітна. Фрагментарно трапляється болотна рослинність. Значне місце в рослинному покриві цієї території займає лісова рослинність. Доповнює різноманіття рослинності степова рослинність, яка зустрічається невеликими ділянками на стрімких схилах біля сел Лящівка і Велика Бурімка.
Повний склад флори характеризуємої території ще не встановлений. Попередні дослідження дають підставу стверджувати, що кількість видів судинних рослин тут перевищує 600. Тут добре представлені лучні, водні, галофітні та синантропні види, значними є групи лісових, псамофітних та степових видів.
В складі флори є чимало видів, що охороняються на різних рівнях. Один вид – астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) – занесений до Червоного списку МСОП. Два види – астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) та козельці українські (Tragopogon ucrainicus) – занесені до Європейського Червоного списку. Три види – маточник болотний (Ostericum palustre), сальвінія плаваюча (Salvinia natans) та осока житня (Carex secalina) – занесені до додатку І Бернської конвенції. П'ять видів занесені до Червоної книги України.
Сульська затока Кременчуцького водосховища у фауністичному відношенні є однією з найбільш цінних та багатих ділянок Придніпров’я. Дуже важливе значення вона має для водних тварин і тих, що мешкають поблизу води або в певні періоду річного циклу пов’язані з нею. Особливу роль Сульська затока відіграє для риб і водно-болотних птахів (для останніх вона є дуже важливим місцем розмноження та зупинки під час сезонних міграцій).
Фахівці вважають, що Сульська затока за комплексом наявних критеріїв має підстави бути віднесеною до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення.
Згідно зоогеографічного районування України (Щербак, 1988), Сулинська затока відноситься до Бореальної Європейсько-Сибірської підобласті, Східноєвропейського округу, району мішаного, листяного лісу та лісостепу, ділянки Східноєвропейського листяного лісу та лісостепу, Лівобережної підділянки.
В межах Сульської затоки виявлено значну кількість тварин, які занесені до Європейського Червоного списку (ЄЧС – 5 видів), Червоної книги України (ЧКУ – 23 види) і списку регіонально рідкісних видів (РРВ – 8 видів), в тому числі черепаха болотяна Emys orbicularis, щуліка чорний Milvus migrans, лунь польовий Circus cyaneus, орлан-білохвіст Haliaeetus albicalla, сапсан Falco peregrinus, мартин каспійський Larus ichtyaetus, нічниця водяна Myotis daubentonii, вухань звичайний Plecotus auritus, горностай Mustela erminea, видра Lutra lutra.
Територія національного природного парку інтенсивно використовується для різних рекреаційних занять, в тому числі водного туризму, любительського та спортивного рибальства. Приваблива територія для пляжно-культурного відпочинку. На берегах Сульської затоки та на островах мають місце такі види рекреаційних занять, як збирання грибів, ягід. На узбережжі затоки в районі сіл Дем'янівка, Погребняки, Липового функціонують бази тривалого відпочинку сезонного (літнього) типу.
Для розвитку рекреаційного господарства територія майбутнього парку має значні природні ресурси, які дають можливість значно розширити кількість видів рекреаційних занять. Суттєве значення набуває пізнавальний відпочинок: екскурсії по водних маршрутах і по суші, катання на човнах, фотополювання та ін.
Дуже перспективною Сульська затока є також для розвитку наукового, екологічного та краєзнавчого туризму.
Суттєвою часткою культурної спадщини є народні звичаї, фольклор та обряди. Особливою привабливістю відзначаються святкування Великодня, Івана Купало, Водохреща, зелених свят на Трійцю та інших.
Національний природний парк «Нижньосульський» частково включає території двох дуже цінних природно-заповідних об’єктів, а саме:
- ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сульський”;
- урочища "Парк” Великобурімського лісництва, віднесено до категорії парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Ландшафтний заказник „Сульський” займає площу 31161,3 га. і розташований на території двох областей – Полтавської (23290 га) і Черкаської (7871,3 га). Він створений Указом Президента України від 9.12.98 р. №1341/98 з метою охорони і збереження флори і фауни водно – болотних комплексів Центральної України, як території, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Парк пам'ятка садово-паркового мистецтва «Великобурімський», затверджений Постановою колегії Держкомприроди УССР від 26.12.89 р. №32. Парк розташований на правому березі р. Сули. Він належить до парків колишніх (до Жовтневої революції) магнатських резиденцій, на сьогодні землекористувач – Великобукрімське лісництво Золотоніського держлісгоспу (площа 106 га). Особливу цінність мають вікові осики (біля 200 років) та дуби (до 150 років).
Свою діяльність в поточному році національний природний парк розпочав з найважливішого – налагодження контактів з місцевою владою та громадами, регулярних рейдів служби охорони парку по території, організації і проведенню заходів по недопущенню зимових заморів живих водних організмів.
Проводиться також наукова діяльність. Проводились обліки зимуючих тварин (птахи, ссавці). Вивчаються особливості весняної міграції птахів, зокрема фенологія прильоту і прольоту.